95 років від дня народження видатного земляка, народного поета та гумориста Олександра Денисовича КЛИМІШИ

Олександр Денисович Климіша народився 04 грудня1926 року в селі Орлівка Куликівського району на Чернігівщині. Він був найстарішим у родині. Батьки Денис та Анастасія мали ще трьох дітей. Дитинство поета щасливим і безтурботним не назвеш. Випробування голодомором, нестатки, воєнні роки...

До війни Олександр закінчив 8 класів Орлівської школи, а десятирічку закінчував у сусідньому селі Дроздівка. Саме в Дроздівській школі і зустрів кохання всього життя – караоку красуню Антоніну. Їй присвячував багато юнацьких віршів із зізнанням в коханні. Як говорила дружина Антоніна: "Мабуть, за ті вірші й покохала Олександра. Але, ой думаю, не тільки. Олександр був високим, статним, красивим парубком".

Побралися вони вже по війні.

 

Так склалося, що день перемоги він святкував двічі. Після перемоги над нацистською Німеччиною молодому бійцеві довелося передислокуватися на Далекий Схід. Саме там він пережив і відсвяткував ще одну перемогу. Цього разу над японськими імперіалістами.

Перший вірш, тоді ще початківця, був надрукований у далекому сороковому році в обласній газеті після того, як юний семикласник - переможець районної шкільної олімпіади взяв участь в обласному концерті-огляді.

Проте не шовковою скатертиною склалася дорога майбутнього поета і журналіста. Найкращі свої літа віддав він фронтовим окопам. 17-річним юнаком, коли ще йшла війна пішов він захищати вітчизну, брав участь у боях з японськими імперіалістами.

Сім років молодого життя віддав нелегкій службі в армії. Був автоматником, кореспондентом військової частини. У новорічному номері газети «Красное знамя» (1945) солдати військових частин, що дислокувалися у Північній Кореї, читали його сповнені гніву рядки, адресовані фашистським головорізам:

Демобілізувавшись у жовтні 1950 року і повернувшись на рідну Чернігівщину, Олександр Климіша міняє багнет на перо, стає на нелегку журналістку стежку. І не тільки міняє, але за влучним висловом поета, прирівнює перо до багнета. Одна за одною з'являються його гуморески на різні теми.

Олександр Климіша відомий читачам, як майстер великого цеху. Читачі схвально зустрічали його твори: гуморески, фейлетони, байки, повчальні притчі, та сатиричні мініатюри. В них не тільки сміх, а й дошкульне викриття негативних явищ, що трапляються в нашому житті.

Ім'я цього талановитого поета-сатирика добре відоме як на Чернігівщині, так і за її межами. Адже він постійно друкувався у «Гарті», «Чернігівському віснику», «Деснянській правді», журналах «Україна», «Дніпро», «Перець», колективних збірниках і збірках для художньої самодіяльності.

Якийсь час працював кореспондентом Куликівської районної газети потім навчався у Київській вищій партійній школі при ЦК КП України в Києві на відділенні журналістики. Працював редактором Малодівицької, Ічнянської, Прилуцької міськрайонних газет. Член Спілки журналістів України.

Саме в Малій Дівиці була створена сім'я Климіши. Тут минуло раннє дитинство доньки Тані.

Пізніше сім'я переїхала до Ічні, де Олександр Денисович очолив району газету «Трудова слава».

У листопаді 1973 року Олександр Климіша прийшов до керма Прилуцької міськрайонки, сім'я, не виїжджаючи за межі рідної Чернігівщини, перебазовується до м. Прилук. Тут довгий час талановитий журналіст жив, працював, творив, писав гуморески. Під його керівництвом газета «Правда Прилуччини» невдовзі виборола першість в обласному конкурсі-змаганні і була відзначена почесним дипломом. Та літа життя невблаганно йшли вперед. Але й з роками не іржавіло перо досвідченого журналіста. Вже вийшовши на пенсію, він працював то кореспондентом, то відповідальним секретарем і, як завжди, показував зразки самовідданого ставлення до справи, захоплюючи інших своєю працездатністю. В цей період його приймають до Спілки письменників України.

У вільний від редагування газети час активно працював у народній студії «Сонячні кларнети», очоливши її.

Та все ж найпалкіше Климіша віддавався улюбленому жанру – писав гуморески. Друкував їх на сторінках багатьох газет.

На початку 1994 року Олександр Денисович раптово тяжко захворів. Довго лікувався у Прилуках, потім у Чернігові, Києві. Не корився хворобі, продовжував писати.

Окремими виданнями вийшли збірки сатири та гумору Олександра Климіши. У 1986 році «Магічна сила», у 1991 році «Вечеря із сюрпризом», «Совість під наркозом» – третя книга поета-гумориста вийшла у 1996 році. Поет розповідає: «Написав, що знав, на мою думку, матиме інтерес. Боляче стає на душі, коли спостерігаєш, що злидні господарюють у містах і селах України. Адже переважна більшість українців ледь зводять кінці з кінцями. От і з’явилась «Сповідь пенсіонера»»

В березні 2002 року талановитий журналіст, поет, гуморист Олександр Денисович Клименко відійшов у вічність...

Уже після смерті його наздогнала ще одна нагорода. Олександру Денисовичу було присуджено літературно-мистецьку премію Олекси Стороженко за твори гумору і сатири.

Талановиті твори нашого знаменитого земляка вічні, як і ПАМ'ЯТЬ про нього. Чудові і влучні слова його віршів і жартівливо-ліричні, і дотепні, і смішні будуть актуальними вічно.

Справедливо про нього сказано, що поет, і давно й справді наш, народний, який власне, є і сам жанр, в якому він працював - гумор. На те, що він поет справді народний, вказує не тільки проблематика його творів, але і спосіб його життя, віра в безмежні творчі сили людей праці, носіїв оптимізму і духовної краси. Що ж до його гумору, то він торкає душевні струни і торкає тим, що в його звучанні одразу вловлюєш не тільки суть певної ситуації, але й прикмети часу і цілої епохи...