95 років від дня народження Ісаака Мойсеєвича КЛЕЙНЕРА

Ісаак Мойсейович Клейнер, без перебільшення, – видатна особистість Куликівки, людина-легенда.

В цьому році 7 січня Ісааку Мойсеєвичу Клейнеру виповнилося б 95 років (1927-1995). Вчитель від бога, Відмінник народної освіти України (педагогічний стаж - 47 років), надзвичайно ерудований, мав феноменальну пам'ять, інтелектуал, був талановитий у всьому: художник, поет, бард, поліглот, колекціонер, фітотерапевт (в турклубі зберігається його тритомна збірка рецептів з лікарських трав), неперевершений психолог.

Батько Мойсей Ісакович Клейнер, 1889 року народження – працював вчителем, мати Гітля Яківна Клейнер 1896 року народження, мала середню освіту, за освітою – бібліотекар.

У 1929 році сім’я Клейнерів переїздить до села Верхівка Чечедьницького району, де батько почав працювати в сільськогосподарському технікумі викладачем математики. Пізніше переїздять до райцентру, де Мойсея Ісааковича пееводять працбвати в середню школу математиком, а потім сім’я перебирається в Житомир і батько починає працювати директором школи № 32 і викладає математику. 1934 року у віці 7 років Ісаак Мойсеєвич пішов до школи, ще змалку вмів вільно читати, тому нудьгував у молодших класах, учителям ставив багато запитань, улюбленою грою в нього був футбол.

6 липня 1941 року сім’я Клейнерів була змушена виїхати з Житомира та оселитись в Калачі-на-Дону, де батько почав працювати інспектором шкіл. На той момент Ісаак вже закінчив сьомий клас. Далі сім’я переїхала до Благовіщенська й Ісаак пішов вчитися на токаря й уже через кілька місяців став до верстата на авіазаводі. На той момент йому виповнилося лише 15 років.

У 1943 році Ісаак подав документи до авіаційного інституту в Уфі, а вже у 1944 році перевівся в Одеський інститут інженерів морського флоту на другий курс.

Наприкінці серпня 1948 року сестра Ісаака Тамара приїхала до міста Чернігів, де отримала призначення районним педіатром у Куликівку. 1949 року Тамара запросила до себе в гості Ісаака. Коли він приїхав то Тамара стала просити взяти академічну відпустку й оселитися на рік у неї, щоб хоч трохи відпочити і зміцніти. Самопочуття було в нього погане, й він погодився. Тут, у Куликівці, він захопився малюванням. Потрібні були фарби, полотно. Ісаак потоваришував з головним лікарем Пилипом Васильовичем. Той допоміг йому влаштуватися в школу викладати літературу, на час декретної відпустки вчительки.

Якось Ісак підготував доповідь для конференції вчителів району. На цю конференцію прибув завідувач освіти області Твердохлєбов. Він звернув увагу на молодого і грамотного вчителя. Поговорив з директором школи й порадив не упускати цього вчителя. Урешті Ісаак залишився в Куликівці. Він любив дітей, розумів їх. Діти відповідали щирою прихильністю. Ісак не нав’язував дітям своєї думки, а ніби радився з ними. Ця повага до особистості дитини залишилася у брата на все життя. Він вступив до Ніжинського педагогічного інституту, закінчив виш заочно. 1951 року Тамара вийшла заміж і виїхала з Куликівки. Ісаак залишився далі жити і працювати в Куликівці.

У середмісті Куликівки завдяки його праці та наполегливості був побудований дитячий туристичний клуб «Вогнище», який працює донині вже 54 роки. І вся ця діяльність клубу пов’язана з його засновником і беззмінним керівником.

За півстоліття було організовано сотні походів: велосипедних, на байдарках, гірсько-пішохідних, навіть на конях. Їх протяжність становить кілька земних екваторів. Марштути походів пролягли далеко за межі району, Чернігівщини й України. Клуб активно діє й сьогодні.

Девіз створеного 1968 року туристичного клубу був: «Via – est vita», що латиною означає «Дорога – це життя». Нелегкою була життєва дорога Ісака Мойсейовича, але він пройшов її з честю.

У Куликівці вже давно є вулиця імені Клейнера. У райцентрі в грудні 2018 року пройшов  великий туристичний вечір, присвячений, як і щорічні такі вечори, черговому туристичному сезону, але також і ювілею клубу та вшануванню памяті його творця. До цього ювілею в Куликівці підготовлена і вийшла  книга «Дорога життя» – спогади про Ісака Мойсейовича Клейнера його рідних, друзів, соратників, а також твори цієї непересічної людини. Адже він був ще й чудовим поетом, написав слова й музику багатьох туристичних пісень, які сам і виконував, акомпануючи на гітарі.

Безумовно, Ісак Мойсейович був не лише видатним організатором туризму, педагогом від Бога,а й духовним лідером куликівців, особливо молоді, учнів, студентів. Він прищеплював їм високі ідеали гуманізму, вміння мислити, що було особливо важливим у ті непрості часи радянського режиму.