5 жовтня 2021 року відзначає свій ювілейний день народження, уродженець села Бакланова Муравійка, відомий культуролог, мистецтвознавець, кінокритик, п

Народився 5 жовтня 1941 року в с. Бакланова Муравійка Куликівського р-ну Чернігівської області в сім’ї вчителів.

1965 р. – закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (факультет романо-германської філології).

1966-1971 рр. – аспірант, викладач кафедри зарубіжної літератури Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

1971-1978 рр. – редактор журналу «Всесвіт».

1980-1983 рр. – працював в Інституті психології.

1983-1985 рр. – заступник директора з наукової роботи в Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

1985-1986 рр. – викладав на кафедрі філології Київського державного інституту театрального мистецтва. 1986-1988 рр. – викладав на кафедрі філології Київського державного інституту культури.

З 1988 р. – доцент, а з 2001 р. – професор кафедри телережисури Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. З 1991 р. – редактор журналу «Сучасність».

1995-2001 р. – доцент кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія».

2001-2004 рр. – член-кореспондент АМУ. Член Національної спілки кінематографістів України. Посада: професор кафедри телережисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого.

Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2004 р.).

Доктор мистецтвознавства(1998).

Професор (2001).

Заслужений діяч мистецтв України (2011).

Має у бібліографічному покажчику наукових робіт та публікацій понад 2000 найменувань. Самі назви наукових праць свідчать про широкий діапазон зацікавлень автора: кінематограф, культурологія, література, історія. Серед найвагоміших наукових праць: книги «Мистецькі проблеми у німецькому романі ХХ століття» (1972), «Історія і культура» (1996), «Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: Генеза. Структура. Функція» (1997), «Проблема авторства «Протоколів сіонських мудреців» (2001). Широкий розголос серед науковців отримали публікації «Із нотаток до проблеми кінозображення» (1999), «Українське кіно ХХ» (1999), «Скільки століть телебаченню? Пам’яті Вальтера Беньяміна» (2000), «Пам’яті кіносеміотики» (2001) та ін., а також численні публікації та телепередачі культурологічного спрямування. 1995 року нагороджений Гран-прі Київського фестивалю акторів кіно «Стожари» як актор-нефахівець. З 2000 року В. Скуратівський співпрацював з Національною телекомпанією України. Був ведучим програми «Бачу землю» на УТ-1 (2003 року програма отримала Національну премію в галузі телебачення в номінації «Краща науково-популярна програма»). В. Скуратівський бере активну участь у наукових конференціях, симпозіумах, дискусіях.