355 років від першої писемної згадки про село Дрімайлівку
У цьому році виповнюється 355 років від першої писемної згадки про Дрімайлівку.
Історія зберігається
в нашій пам'яті.
Пам'ять... вічна.
Історія наша - це досвід, життя наших батьків, дідів, прадідів. Наше завдання передати досвід, надбання наших предків прийдешнім поколінням.
Той хто не знає минулого своїх батьків, дідів, не цінуватиме і майбутнє.
Про Дрімайлівку є багато матеріалів. Так, наприклад, Роговець Ганна Михайлівна дуже цікавилася історією села, записувала спогади старожилів в учнівському зошиті.
Перші спогади про село Дрімайлівка, підтверджені документами відносяться до 1666 року.(Чернігівське губстатбюро). Тоді село нараховувало 23 двори, а уже на початку ХІV ст. - 61 двір. По генеральному опису Малоросії 60-х років ХІV ст. фельдмаршала Рум'янцева с. Дрімайлівка було розташоване при болоті Дехтярівка, мало церкву пророка Іллі, дворів козацьких 49 і селянських 52.
В 1762 р. було подароване В.М. Скоропадському на ранг в зв'язку з присвоєнням йому сина генерального есаула (ЦДІА УРСР в м. Києві, фонд 1229, опис1, справа 96, лист3)
"Географический статистичний словарь Российской империи", виданий у 1865р. свідчить:
"На північ від м. Ніжина по дорозі на Чернігів при струмку Бабілик розташоване с. Дрімайлівка. Число жителів у 1857 р. становило 1827 осіб.(Семенов, т.2 с.127)
За даними 1859 р. село розташоване при колодязях, має церкву православну і поштову станцію по тракту Чернігів-Ніжин. Їдучи в південне заслання, О.С. Пушкін проїздив через Дрімайлівку і міняв коней в сільській поштовій ямі (станції).
Село швидко зростало. Уже в 1879 р. воно нараховувало 412 дворів і 2392 чоловік населення, а в1897 р. - 495 дворів і 2999 душ.
В 1913 р. населення становило 3340 чол. із них 1669 чоловіків і 1671 жінок.
(Філіал ЧОДА в м. Ніжин, медзвіт Ніжинської земуправи за 1913 рік, с.134-139).
До 1861 р. 114 селянських сімей належало поміщику Кушельов-Безбородько. У них було 49 десятин 800 сажнів присадибної і 862 десятини 2200 сажнів польової землі. Селянам Дрімайлівської сільської общини паливо не відпускалося "из-за малого количества лесных дач".
Архів зберігає Уставну грамоту поміщика Кушельова-Безбородько і протокол мирового посередника Макарова від 1861 р. про відмову селян с. Дрімайлівка прийняти Установчу грамоту.(с.143, оп.1од. зб.187)
Нам варто пам'ятати "хто ми і звідки," щоб залишатися справжніми людьми та впливати на майбутнє та передавати майбутньому поколінню історію своєї Батьківщини. Саме в історії ми пізнаємо свою ідентичність, усвідомлюємо роль кожного в її творенні. Вона дає можливість аналізувати, бачити свої помилки і досягнення і разом з тим передбачувати.
